Словесний детокс або як перестати пліткувати

Victoria Holub
21 мар. 2017 г.
4 мин. чтения

Плітки – це давній спосіб обміну інформацією, який залишається актуальним і у наш час. Завдяки чуткам ми знаємо про останні новини із життя зірок, фінансове благополуччя свого сусіда і любовні пригоди колишньої однокласниці.

Пліткаркою себе ніколи не вважала. Відкрилася мені ця темна сторона рік тому. Я помітила, що мої розповіді часом набували негативного окрасу і залишали післясмак заздрості, самокрасування або гіркої життєвої несправедливості.

Відтоді, з перемінним успіхом я намагалася боротися з цією звичкою, але більше, ніж на пів дня мене не вистачало. Завжди хтось одружувався, народжував, розлучався, робив новий проект чи міняв зачіску. Всі ці події потребували моєї уваги, думки і оцінки. Тоді я задумалася. В які моменти приємна бесіда переростає у їдкі пересуди? Чому пліткувати цікавіше, ніж обговорювати книги, фільми та ідеї? Як позбутися цієї звички? Чи потрібно?

Щоб зрозуміти, як відрізнити пересуди від звичайної розмови я звернулася за допомогою до друзів. Невеличке опитування допомогло вивести таке поняття:

Плітки – це непідтверджена фактами інформація. Вони формуються на слухах, емоціях оповідача чи його суб’єктивній критиці, які спотворюють реальність події.

Для прикладу, пропоную вам порівняти два варіанти викладення однієї історії:

Варіант №1: «Знаєш кого я бачила сьогодні в кіно? Катю! Давно її в місті не зустрічала. Казала, що змінила роботу. Тепер у Києві. До речі, передавала тобі привіт.»

Варіант №2: «Ти знала, що Катя переїхала в Київ? Бачила її вчора у кіно. Казала, що їй там роботу запропонували, але мені здається, що це через Олега. Він же її кинув, пам’ятаєш?…»

Ви зрозуміли у чому різниця?

Аналіз своєї поведінки і вивчення тематичних статей допомогли мені зрозуміти, які емоції і ситуації призводять до цього безкорисного заняття.

Розповсюдження пліток – ознака відсутності цікавих подій/досвіду/ занять у власному житті. Таким чином ми заповнюємо емоційну порожнечу.
Бажання перемити комусь кісточки виникає через заздрість та невпевненістю у собі. Обговорюючи когось ми несвідомо прагнемо привернути увагу до себе і отримати одобрення чи похвалу за те, що “я не такий, я кращий”.
Плітки часто супроводжуються скаргами, ниттям про Всесвітню несправидливість та засудженням, що не додає балів у карму співбесідників. Це пусті балачки, які не мають на меті вирішення проблеми.

Важко було зізнатися, що часом мною керують такі «якості». Визнання існуючої проблеми - це перший крок до викорінення цієї звички. Другим кроком стала розробка плану корекції своєї поведінки.

ПЛАН

Прийняти негативні емоції. Я почала спостерігати за своїми почуттями. В який момент в мені виникає буря їдких зауважень, несприйняття поведінки іншої людини або я сиплю скаргами про життєву несправедливість, замішуючи у це оточуючих? Коли я розумію причину своєї реакції, я стаю спокійніша. Мені не хочеться годинами обговорювати ситуацію, а хочеться знайти вихід, як її виправити. Наприклад: моя знайома веде чудовий кулінарний блог. У неї купа читачів і вдячних відгуків. Я відчуваю заздрість? Ок. Значить це моє. Я теж хочу отримати подібну річ/емоції/відношення і т.д. Що я маю зробити, щоб це було у моєму житті? Варіанти: почати вести свій блог, писати короткі пости у соцмережах, читати книги про секрети письменників і т.д. Ця тактика тепер моя улюблена.
Більше слухати. Якщо у компанії пліткують, я намагаюся не коментувати подію. Мої слова рано чи пізно вийдуть за межі дружнього кола, а це може призвести до неприємностей. Моє правило: говорити лише хороше або мовчати. Зізнаюся чесно, приживається важко, але я над цим працюю.
Мовчання – золото. Перш ніж починати пліткувати про недостатньо хазяйновиту (на мій погляд) знайому, я задаю собі питання: « Те що ти збираєшся казати – правда? Чи таким чином ти хочеш потішити своє самолюбство, акцентувати увагу на своїй винахідливості/організованості? Ти б сказала ці слова їй/йому в очі, якби довелося?» Тримати рот на замку – завдання не з легких. Проте розповсюджувати плітки – гірше, ніж їх слухати. Можна залишитися без довіри оточуючих.
Розвиток. Оцінюючи людську поведінку або життєву ситуацію, я дивлюся через призму власного світогляду і досвіду. Чим більше я розвиваюся, подорожую, читаю, спілкуюся, тим легше сприймаю навколишній світ. Я не заморочуюся, коли знайома не прибирає вдома, а користується послугами прибиральниці, коли молода мамочка вирішує працювати повний робочий день, а не сидіти з дитиною в декреті, коли близькі люди розлучаються, бо зустріли нове кохання. Життя надто цікаве і багатогранне, щоб зациклюватися на кількості кавалерів колеги по роботі і доводити всім, що вона неправильно живе.
Енергетична цінність. Плітки і скарги відбирають наш час та енергію. «ШОК! СКАНДАЛ! ІНТРИГИ!» - всі ці пустопорожні балачки, свіжі репортажі з інстаграму Кім Кардашьян не вчать нас новому і не спонукають до дій. Багато зірок завдяки пліткам тримають свою популярність на плаву, а медіа заробляють гроші. Ви дійсно хочете бути причетними до цього?

«Про що говорити?» - запитаєте ви. «Виходить, що всі балачки – це плітки або скарги». Моя позиція говорити про все, але в міру. У розмовах я використовую правило «не нашкодь» і минаю обговорення наступних тем:

Чому хтось одружився чи не одружився, народив дітей чи ні, зустрічається з колишнім чи майбутнім, живе з батьками чи окремо.
Скільки грошей хтось заробляє і куди їх діває (за які гроші купили машину, поїхали відпочивати, починає бізнес, купляє шубу і т.д.)
Чому комусь щастить у цьому світі тільки не мені?
Критикувати поведінку, спосіб життя і самовираження оточуючих.

Минулого тижня я знову проводила над собою експеримент по словесній детоксикації. Мета - прожити 7 днів без пліток і скарг. Протрималася я всього 4 дні. Три з яких я буквально мовчала, не враховуючи дзвінків по роботі і вечірні розмови з батьками про справи за день. На четвертий день я вирішила, що можу трішки розслабитися і … завалила експеримент.

Я не розчаровуюся в результатах експерименту і не плекаю рожевих мрій, що позбудуся цієї звички назавжди. Мені подобається слідкувати за ходом своїх думок, а відповідно і за розмовою. Думати про хороше, відмічати в людях їх гарні якості, обговорювати цікаві події - все це додає сили, рішучості для дій, внутрішнього спокою і життєвої мудрості. Спробуйте самі!